понедельник, 27 апреля 2015 г.

Холодний Яр

Історичні події



Перша друкована згадка про Холодний Яр належить історикам, що описали битви литовських та руських воїнів з ординцями в 1363—1367 роках «на Синій воді».

Через небезпечне сусідство Дикого Поля, безперервні напади кочових племен, ці землі були довгий час незаселеними. Окремі міста-фортеці та добре укріплені монастирі протягом століть були єдиними населеними пунктами від Канева іЧеркас до Дніпровських порогів.

Гайдамаччина


Густі ліси, горби і яри в околицях Холодного Яру здавна служили для населення навколишніх сіл місцем хорони від татар і поляків.

У 30-х роках XVIII століття в Холодному Яру була організована Холодноярська Січ. Цей ліс на десятки років став головною базою гайдамаків. У тридцяті роки їх очолювали Верлан, Матвій Грива та Іван Жила, в 40-х роках Гнат Голий, Г. Похилий,Семен Неживий.

В історію Холодний Яр ввійшов також гайдамацькою Коліївщиною 1768 року на чолі із запорізьким козаком Максимом Залізняком і сотником Іваном Гонтою. Тут почалося найбільше повстання проти польської шляхти, якому Тарас Шевченко присвятив свою поему «Гайдамаки» та вірш «Холодний Яр»:
Холодний яр
У всякого своє лихо, 
І в мене не тихо; 
Хоч не своє, позичене, 
А все-таки лихо. 
Нащо б, бачся, те згадувать, 
Що давно минуло, 
Будить бознає колишнє,— 
Добре, що заснуло. 
Хоч і Яр той; вже до його 
І стежки малої 
Не осталось; і здається, 
Що ніхто й ногою 
Не ступив там; а згадаєш, 
То була й дорога 
З монастиря Мотриного 
До Яру страшного. 
В Яру колись гайдамаки 
Табором стояли, 
Лагодили самопали, 
Ратища стругали. 
У Яр тойді сходилися, 
Мов із хреста зняті, 
Батько з сином і брат з братом 
Одностайне стати 
На ворога лукавого, 
На лютого ляха. 
Де ж ти дівся, в Яр глибокий 
Протоптаний шляху? 
Чи сам заріс темним лісом, 
Чи то засадили 
Нові кати? Щоб до тебе 
Люди не ходили 
На пораду: що їм діять 
З добрими панами, 
Людоїдами лихими, 
З новими ляхами? 
Не сховаєте! над Яром 
Залізняк витає 
І на Умань позирає, 
Ґонту виглядає. 
Не ховайте, не топчіте 
Святого закона, 
Не зовіте преподобним 
Лютого Нерона. 
Не славтеся царевою 
Святою войною. 
Бо ви й самі не знаєте, 
Що царики коять. 
А кричите, що несете 
І душу і шкуру 
За отечество!.. Єй-богу, 
Овеча натура; 
Дурний шию підставляє 
І не знає за що! 
Та ще й Ґонту зневажає, 
Ледаче ледащо! 
«Гайдамаки не воины — 
Розбойники, воры. 
Пятно в нашей истории...» 
Брешеш, людоморе! 
За святую правду-волю 
Розбойник не стане, 
Не розкує закований 
У ваші кайдани 
Народ темний, не заріже 
Лукавого сина, 
Не розіб'є живе серце 
За свою країну. 
Ви — розбойники неситі, 
Голодні ворони. 
По якому правдивому, 
Святому закону 
І землею, всім даною, 
І сердешним людом 
Торгуєте? Стережіться ж, 
Бо лихо вам буде, 
Тяжке лихо!.. Дуріть дітей 
І брата сліпого, 
Дуріть себе, чужих людей, 
Та не дуріть бога. 
Бо в день радості над вами 
Розпадеться кара. 
І повіє огонь новий 
З Холодного Яру.       




Діяли тут й гайдамацькі загони під проводом Шелеста, Писаренка, Медвідя, Теслі, Письменного, Швачки, Журби, Бондаренка, Москаля, Середи, Чорного, Бороди, Рудя, Тарана, Невінчаного, Беркута.
 

Українська революція



У 1920-22 роках у Холодному Яру діяли повстанські загони отаманів Завгороднього, Петренка, Хмари, Ламайярмо, Нагірного,Деркача та інших. Відстоюючи незалежну Україну, організувавши за козацьким принципом повстанські загони під керівництвомотаманів, холодноярці під гаслом «Воля України — або смерть» з 1918 по 1922 роки утримували незалежність самопроголошеної Холодноярської Республіки. 1918 році на Чигиринщині з центром у Холодному Яру діяли загони, які боролися проти денікінців (революційний комітет «Чигиринська республіка» під проводом Свирида Коцура), і повстанські загони прихильників УНР, що вели боротьбу проти радянської влади. Повстанські загони Холодного Яру оперували на відтинку Черкаси — Чигирин — Знам'янка — Дніпро, їхнім осередком був Мотронинський монастир, а командував ними вчитель із села Мельники отаман Василь Чучупака. Серед повстанців Холодного Яру, які нараховували кілька тисяч, крім селян з навколишніх сіл, були і вояки з Кубані (отаман Федір Уваров), Київщини і Галичини.


Про боротьбу козаків Холодноярської республіки з більшовиками один із учасників подій Юрій Горліс-Горський написав книгу спогадів — документальний роман«Холодний Яр». В українській радянській літературі ці події були описані у романі «Холодний яр» М. Ф. Негоди. Деякі з подій боротьби повстанців проти більшовиків на теренах Холодного Яру та в його околицях художньо описані також у романі Василя Шкляра «Чорний Ворон».



 
                                                                                                       

Комментариев нет:

Отправить комментарий